Ядерна бомба? – будь-ласка! Атомний реактор? – та скільки завгодно! А людське серце? - зась?..

„У Кореї відкривають центр із клонування домашніх тваринок. Всього за 150 тисяч доларів будь-який місцевий багатій може замовити точну копію якогось чотириногого”. Сьогодні мій ранок розпочався саме з цієї радіо-новини. Почувши її, я відклала всі інші справи, щоб спробувати з’ясувати: чому, коли стільки людей чекають на прорив у біотехнологіях, вчені займаються такими дрібницями?

Вівцю Доллі клонували понад 10 років тому – а де ж прогрес, де розвиток? Де обіцяні штучно вирощені органи, які не відторгатимуться організмом? Нам кажуть: справжня наука розвивається повільно, щоб провести достовірні експерименти потрібні чималі гроші та довгий час. Але чому ж тоді не пройшло і кількох років, як досі дивовижні для українця мобільні телефони та ноутбуки стали звичайною частиною життя? Що ж заважає прориву у медицині? Адже, гадаю, вміння лікувати якомога більше хвороб значно важливіше навіть за інформаційну революцію... Спробуємо розібратися, що ж заважає розвитку останнього слова генної інженерії – технології клонування.

Що таке клонування?

Клонування – це штучне відтворення генетично точної копії будь-якої живої істоти. У жіночої особини беруть яйцеклітину, мікроскопічною піпеткою витягають ядро. А на його місце вводиться будь-яка клітина, що містить ДНК організму, який клонують. Фактично це імітація сперматозоїда під час запліднення. З моменту злиття клітини з яйцеклітиною починається розмноження клітин та ріст ембріону.

Розрізняють два види клонування – репродуктивне та терапевтичне.

Терапевтичне клонування – це клонування з обмеженням росту ембріона до двох тижнів. За цей час ембріональні клітини мають великий потенціал для ділення та не мають спеціалізації – в майбутньому вони можуть стати будь-якою тканиною чи органом. Такі клітини називають стовбуровими, їх можна широко використовувати в медицині: вирощувати здорові тканини й пересаджувати їх на місце пошкоджених та хворих. Нові органи не відторгатимуться – організм сприйме їх, як рідні.

Якщо розмноження клонованих клітин не зупинити за два тижні, а ембріон помістити до утроби жінки, він стане плодом, а пізніше – дитиною. Тобто „терапевтичне” клонування може „непомітно” перетворитися на „репродуктивне”. Достатньо тільки знайти потенційну мати, яка дасть згоду виносити та народити клона. Втім, як показали дослідження, кожна клітина має певний потенціал для розвитку, тобто за своє життя вона може поділитися обмежену кількість разів. Найбільший потенціал до поділу мають як раз ембріональні клітини – вони тільки починають своє життя. Саме тому, якщо клонувати дорослий організм, копія не зможе жити стільки ж, скільки оригінал - овечка Доллі померла через шість років, а мала б прожити вдвічі більше. Це сталося тому, що прототипом Доллі стала доросла вівця - на момент клонування її клітини вже більшою чи меншою мірою вичерпали свій життєвий потенціал. Тому відтворення геніїв чи тиранів навряд чи можливе. До того ж, життя людини навряд чи запрограмоване генетично. Скоріше, можна говорити про вірогідність, важливість виховання та соціальні умови.

Хто „за”, хто „проти”

Попри очевидні вигоди та переваги, клонування має цілу армію противників. Вони з’явилися одразу, як тільки людство дізналося про можливість скопіювати будь-який організм. Спробуємо розібратися в агрументах обох сторін.

Проти:
1. проти клонування виступають більшість релігій – вважається, що життя починається з моменту запліднення. Тому ембріон – це вже людина, а використання ембріональних (стовбурових) клітин – це вбивство. До того ж, клонувати – означає взяти на себе роль Бога. (У відповідь деякі науковці говорять: апендицит теж створений Богом. Але якщо в Папи Римського раптом станеться запалення, апендицит видалять).
2. природнє запліднення відбувається за високого рівня сексуальної, тобто емоційної енергії. Багато хто вважає, що це сприяє утворенню власної енергетики плода. А під час клонування ця імпульсивність відсутня, тому ембріон виявляється енергетично неповноцінним.
3. існує моживість, що клони не зможуть стати повноцінними членами суспільства, адже постійно відчуватимуть дискрімінацію.
4. теоретично не тільки ембріональні клітини, а й дорослих клонів можна використовувати як генетичний матеріал та джерело донорських органів.

За:
1. Безумовно позитивний медичний ефект – вирішення проблеми пересадки органів та тканин.
2. Людству властивий страх перед новими досягненнями. Але клонування відбувається і за природніх умов – наприклад, близнюки з однаковим генотипом.
3. Якщо ідея з’явилася, ніхто не перешкодить її реалізації. Людство ще жодного разу не змогло зупинити науку.
4. Навіть якщо клонування повністю заборонити, на планеті все одно знайдуться зацікавлені у таких експериментах. Скажімо, хтось з мільярдерів втратить дитину – невже він пошкодує грошей на найкращих спеціалістів, які зможуть „відродити” любу кровинку? Про свою готовність клонувати людей вже оголосили провідні біохіміки – американець Панайотіс Завос, італієць Северино Антінорі, француженка Бріжит Буасельє. Якщо такі експерименти робитимуться підпільно, урядам стане значно складніше взяти процес під контроль.
5. Бездітні пари зможуть мати власних дітей.

Клонувати чи не клонувати?

Більшість вчених та медиків все ж таки підтримують клонування. Але - в терапевничних цілях. Правда – добре: виростити орган або тканину, яку можна пересадити без страху відторгнення? Але для цього потрібні стовбурові клітини, а їх, здавалося б, можна взяти лише в убитого ембріона (людини/нелюдини – потрібне підкреслити)... Втім, схоже, медики знайшли вихід з цієї ситуації. Виявляється, стовбурові клітини є не лише у зародків – певна кількість міститься й в пуповинній крові немовляти. Якщо під час пологів її зберігти та законсервувати, дитина матиме запас власних ембріональних клітин. В разі проблем зі здоров’ям, цей „будівельний матеріал” можна буде використати для успішного лікування будь-якої хвороби. Однак, поки що питання клонування залишається відкритим – як воно вирішиться, покаже тільки час.

Євгенія Мартинюк

Занимательно)

Уж думала закинуть этот блог. Но не смогла пройти мимо такого вот сообщения. Чисто детский интерес)) Так вот. Ученые разгадали, как выигрывать в «камень-ножницы-бумага». Оказывается, самым выигрышным вариантом являются ножницы. По мнению британцев, чаще всего игрок ожидает жеста «камень», поэтому сам показывает «бумагу». Еще одна закономерность – во время второго раунда человек подсознательно показывает то, что могло победить его в прошлый раз. Интересно, что в США тоже существует аналогичная игра. По ней даже проводят национальные чемпионаты)))

Обнять и плакать...

Ой, вот уже хотела домой уходить, да тут узрела НЕЧТО. Полюбуйтесь:

15:51, 6 декабря 2007

Движение «Мишки» просит Путина стать его наставником

Вожатые недавно организованного детско-юношеского движения «Мишки» обратятся к президенту России Владимиру Путину с просьбой стать их наставником. Подробнее…

все новости

Я просто плачу... И это - "деловая газета". Иногда пишущая, между прочим весьма неплохие материалы. Их рубрике "культура" приличие не чуждо. И тут - на тебе, "Мишки"...

Великолепный Бэнкси

Ну, вот... Снова я рабочий человек. Надо понимать - подневольный... Эх...
Но вот что я вам расскажу) Горжусь собой - удалось пропихнуть в новости малюсенький материальчик про Бэнкси. Если кто не знает - это ЗАМЕЧАТЕЛЬНЕЙШИЙ британский граффитист. Его рисунки украшают стены многих мировых столиц. Но - что интересно - в лицо Бэнкси никто не знает. Ему мастерски удается избегать фотокамер. Впрочем, недавно я слашала, будто кому-то таки удалось сфоткать художника за работой. Даже если это правда, все равно: личность Бэнкси по-прежнему загадочна)) Особенно прикольны его рисунки на стене Западного Берега реки Иордан. Как известно, это зона конфликта израильтян и палестинцев. За последнюю неделю Бэнкси нарисовал там еще 6 рисунков. Все его тамошние граффити - это призывы к миру и ненасилию. Зацените хотя бы одну - по-моему, это офигенно)))

Трындец

За международными новостями слежу лениво - моя рабочая неделя закончилась. Но первое, что попалось под руку сразило наповал. Безпородный пудель по кличке Трабл унаследовал 12 млн долларов. Хозяйка была владелицей не чего-нибудь, а Empire State Building. А теперь бедная собачонка регулярно получает письма с угрозами.  

Вероятно, 87-летняя миллионерша сочла своих родственников недостойными ТАКИХ денег. Так, братцу она оставила 10 млн, да и то - под условием, что тот будет печься о собачке.  Но мужичок, судя по всему, желанием заботиться о псе не пылает. Еще одно обстоятельство, которое на Небесах может огорчить усопшую - руководство кладбища наотрез отказывается хоронить собаку в мавзолее дамы. Непорядок, мол.

Такие вот проблемы животного мира. Сучье племя, бля...

Ужасы Азии

Вот сегодня день, вроде как, и не особо богатый новостями. Венгры никак не отправят в отставку своего Дюрчяня, ходят туда-сюда с факелами целый год. Мушарраф будет рулить Пакистаном еще минимум пять лет, в чем, кажется, никто и не сомневается. Фидель Кастро вроде как снова на чемонаданах - респект ему, кстати. Наверное, не каждый может так прожить жизнь. Но, блин, Индонезия... Не, ну я не про вулканы и не про всякое такое. Я была в ужасе, когда узнала о болезни местного жителя (или жительницы - хз, там уже непонятно, прости Господи). Это человек-дерево. Все его тело покрыто корнеобразными наростами-бородавками. Просто жуть. Не знаю, говорят, причина этого кошмара - обычный человеческий вирус. Папиллома, какая-то, что-ли... Торба... Есть надежда, что беднягу вылечит один американский врач. Дай-то Бог... Но, что интересно, где бы я не искала фотки этого индонезийца - он везде улыбается... Прикольно))

Тишь да глушь кругом

Сегодня в международных новостях - практически полный штиль. Но вот знаете, что я вам скажу - и слава Богу;))) Как-то не страдаю неумеренным желанием поработать)
Хотя вот порадовала королева Великобритании. Она-де со своим мужем отмечает бриллиантовую свадьбу, то есть 60 лет, так сказать, совместной жизни. Обратите внимание - "королева со своим мужем": британские традиции такие занятные) Интернет испещрен всякими подробностями и "историями из жизни" монаршей четы. Оказывается, принцессе Елизавете было ох как непросто раздобыть подвенечное платье в послевоенном Лондоне. На покупку одежды королевская семья получала строго определенное количество талонов. И вот, будущей наследнице престола никто платьице-то не шил. Она пошла да обменяла талоны на платье в ближайшем магазине. А еще на свадьбу ей сделали шикарный подарок - нет, не машину и не квартиру, как кто-то бы мог подумать. Ей подарили другую, тоже не менее нужную вещь - шерстяные чулки)) Тогда в Британии действовал строгий режим экономии, и в любых, даже королевских, апартаментах было холодно. А носки ведь греют;)) Вот такая была скромная принцесска. А сейчас получившуюся из нее королеву иногда называют даже символом гламура))